Івана Купала: обряди й магія ночі

За церковним календарем. Святкується різдво Іоанна Хрестителя. Батько Іоанна Захарія, первосвященник Єрусалимського храму, жив із дружиною Єлизаветою в Юдейських горах. І от одного разу, коли Захарія правив у храмі службу, за переказом, явився йому архангел Гавриїл: «Почута молитва твоя, і дружина твоя Єлизавета народить тобі сина, і наречеш його Іоанном. Він буде великий перед Господом і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї».

Захарія не повірив посланцю, і в кару позбувся дару мови. Заговорив священник лише після того, як у нього народився Іоанн.

За переказом, підрослий Іоанн став найближчим предтечею Ісуса Христа. Уже в зрілому віці він віддалився в Юдейську пустелю. За легендою, зовнішнім законом покаяння й духовного визволення він обрав хрещення, тобто омовення у воді через занурення. Сам Христос прийняв хрещення від Іоанна.

За народним календарем. Купало — найдавніше свято благословення сонця, зрілості літа й зеленого сінокосу. Люди оперезалися перев'язами з квітів, на голову одягали вінки з трав. Водили хороводи, співали пісень. Старі за допомогою тертя сухих паличок добували «живий вогонь», розкладали вогнища, всередину яких ставили жердину з укріпленим на ній палаючим колесом — символом сонця. Ніч з 6-го на 7-ме липня — одна з наймагічніших ночей. Цієї ночі закладаються сили на весь рік.

Святу Івана Купала передує день Агафії Купальниці, що відзначається 6 липня й присвячений пам'яті святої мучениці Агрипини (в руській традиції — Аграфени). Цей день зазвичай осмислюється як початковий етап купальської ночі й вважається жіночим святом. Жінки й дівчата в цей час здійснювали ритуальні обходи полів, а також влаштовували на них обрядові трапези.

Цього дня на повну силу виявляється стихія Води. На Аграфену Купальницю сонце купається. У день Аграфени Купальниці відкривався купальний сезон, починався сінокіс і збір трав. Люди починали в'язати лазневі віники й мітли. У цей період цілющими є будь-які ритуали з водою. Корисно бігати по ранковій і вечірній росі, паритися зі свіжим віником, купатися у відкритих водоймах. Вважається, що бути мокрим, вмиватися водою чи росою цього дня — на щастя на цілий рік. Вечір же — чудовий час для посиденьок: можна палити свічки й загадувати бажання на ніч. Дівчині треба покласти під подушку лист подорожника, зірваний на перехресті, й сказати:

«Трипутнику-попутнику, живеш при дорозі, бачиш малого й старого, покажи мого судженого».

Люди, які святкують день Івана Купала саме як язичницьке свято, відзначають його з 21 червня на 22 червня. Воно не пов'язане з хрещенням Іоанна Хрестителя. Це свято Сонця, культу вогню, рослинного світу й води. А ще день, коли сходяться Місяць і Сонце, Вода й Вогонь, а отже, жіноче й чоловіче начало. Діти, зачаті в ніч на Купала, вважалися найсильнішими й найсміливішими.

Купити віник уранці в непарний день, не торгуючись, і лишити його біля порога до вечора. На заході сонця 6-го липня вимести весь дім і двір, збираючи сміття, час від часу промовляючи:

«З новою мітлою підуть усі мої порчі, хвороби, нещастя й невдачі. Амінь».

Сміття винести за межі двору й спалити разом із мітлою на перехресті двох доріг. Також у це вогнище кидають свої ношені старі речі, особливо якщо людина хворіє, й промовляють:

«Як димок за вітром розвіюється, так розходяться всі мої порчі, хвороби, нещастя, невдачі. Амінь».

А також не забудьте написати на аркуші паперу проблеми, що вас хвилюють, і все, чого хочете позбутися, й спалити його в цьому вогнищі.

Окремо, на іншому аркуші паперу, зазначити, що треба привнести у своє життя. Бути в ритуальній сорочці й спалити цей листочок на іншому вогнищі, яке розкладають на іншому перехресті із сухих гілок, дров, соломи, сухих трав, що ними не скористалися протягом року. Коли вогнище розгориться, стати в коло й, тримаючи одне одного за руки, разом промовляти:

«Сило Єдиного джерела Всього Сущого! Богине, повелителько Місяця, і Боже, владарю сонця! Сило Духів Піднебесних і яскравих Зірок! Благословіть цю мить, це місце й нас, єдиних із вами (назвати свої імена). Осяйте своїм світлом Небо, осяйте своїм світлом Землю!»

У цю мить розімкнути руки, дістати листочки з бажаннями й кинути їх у вогонь зі словами:

Стрибають через вогонь із розбігу, на чотири сторони світу, причому вдалим стрибок вважається, якщо полум'я не торкнеться стрибуна й не буде іскор, — це віщує вийти заміж або удачу. Стрибаючи, примовляють:

Окремо будують коло для роботи й готують та прикрашають вівтар із природного каміння й свічок, на якому здійснюють ритуальні дії й залишають духам їжу й питво.

На Івана Купала кинути в річку вінок із берези та інших трав: якщо потоне — смерть, попливе — вийти заміж, до берега приб'є — незаміжньою бути.

Характерні прикмети Івана Купала — численні звичаї й перекази, пов'язані з рослинним світом. Трави й квіти, зібрані в Іванів день, висушують і бережуть, шануючи їх цілющішими, ніж зібрані іншим часом.

Ними обкурюють хворих, борються з нечистю, їх кидають у затоплену піч під час грози, щоб уберегти дім від удару блискавки, вживають їх і для розпалення кохання або для «відсушування».

У день Івана Купала дівчата завивають вінки з трав: іван-да-мар'ї, лопуха, чебрецю й ведмежого вуха; увечері пускають ці вінки на воду, спостерігаючи, як і куди вони пливуть. Якщо вінок тоне — значить, суджений розлюбив і заміж за нього не вийти.

Вважалося, що в ніч на Івана Купала зацвітає папороть, що ніколи не цвіте, і тому, хто її знайде, папороть усе життя вказуватиме дорогу до скарбу. Таку саму силу має і плакун-трава, що виросла, за переказом, зі сліз Богородиці. Особлива сила, на думку селян, укладена в її кроні, що має властивість проганяти злих духів; власник же кореня вселятиме в себе страх, покладена під порогом дому, не пустить у дім ніяке зло, носіма із собою захистить від зла. Збирають її, примовляючи:

«Плакуне, плакуне, плакав ти багато та виплакав мало. Не котіться твої сльози по чистому полю, не розносься твій вий по синьому морю! Будь ти страшний злим бісам і півбісам, старим відьмам київським. Вони дадуть тобі покоритися — втопи їх у сльозах, утечуть від твого призорища — замкни їх у ями пекельні. Будь слово моє при тобі міцне й тверде. Во віки віків. Амінь!»

Інші трави збирають із молитвою. Знявши взуття, промовляють:

«Отче-небо (підняти руки вгору), Земле-мати (руки вниз)! Благослови свій плід рвати (руки ширше). Твій плід до всього придатний: від скорбот, від хвороб і від усіх недуг денних і полуденних, нічних і півнiчних».

Звіробій зривають рівно опівночі й бережуть над входом у дім від злих сил; трава чорнобиль противна відьмам і охороняє від них дім і двір. Її ж заплітають у батоги й кладуть під Іванову росу з приговором:

«Мати-земле, отче-небо, дайте рабам вашим від цієї трави здоров'я!»

Травичка зяблиця допомагає від дитячого крику, від безсоння. Висушеною рослиною присипають хворі місця на тілі: порізи, нариви, пухлини. Грицики здавна заготовляли як добрий засіб при різних кровотечах. Ті, хто страждає на ревматизм, збирали у великій кількості пекучу кропиву. Для лікування ран, опіків запасалися заячою капустою. Про запас від застуд і кашлю треба було мати вдома мати-й-мачуху, материнку, багно.

Найсильнішими оберегами є папороть і біле латаття (одолень-трава), зірвані цього дня. Символом цієї ночі вважається квітка Іван-да-Мар'я.

На світанку зривають найвищий колос, сказавши:

«Як цей колос вищий за всіх, так і я, (ім'я), вища за всіх буду. Хай буде так!»

Знаходять мурашник і, кинувши в нього дріб'язок, кажуть:

«Як мурахи в цій купі водяться, не переводяться, так і в мене гроші, щоб водилися. Амінь!»

А також збирають росу скатертиною або рушником у посудину й купаються. Росою лікують хвороби, вмиваються для краси обличчя, роблять привороти.

Роблять собі, купаючись. Заходять у воду, бризкають на себе й читають:

«Перша справа — Ілліна, друга справа — купорева, третя справа — притворна, Господу Богу покірна. Так щоб щастя покорилося мені, Божій рабі (ім'я). Під деревом притворним Господу Богу покірним, сиза папороть росте. Під тією сизою папороттю велике щастя живе. Воно росте, воно підростає, до мого тіла припадає. Хто Іванове замовляння знає, дев'ять разів під Іванів день читає, до того, як ця вода, щастя й удача прилипає. Слова свої закриваю, справи свої замикаю. Ключ, замок, язик. Амінь. Амінь. Амінь».

На світанку, вмиваючись росою й уклонившись на всі 4 сторони, треба сказати:

Іванику святий, умий мене росою. Росо-водице, будь мені сестрицею. Як роса при сонці в листі висихає, так і хай усі мої нещастя пропадають, не я кажу, Купало сказав, умив росою й усім наказав. До кого раб Божий (ім'я) з проханням підійде, ніде й ніколи відмови не знайде. Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь. Амінь. Амінь».

Треба взяти скибку хліба, посолити четверговою сіллю й кинути проти течії. При цьому стояти так, щоб пливло у ваш бік, і сказати: «Хлібе, соле чесна, пливи куди хочеш, за течією, а взамін привези мені везіння. Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь».

Цього дня замовляють сорочку чоловіка, щоб він був добрим і ніколи не бив дружину. Для цього постеліть сорочку вашого чоловіка на поріг і станьте на неї ногами, при цьому скажіть:

«Слава Богу, мир моєму порогу. Вода гасить вогонь, а ти, (ім'я чоловіка), мене, рабу Божу (ваше ім'я), не чіпай! Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа нині й повсякчас і на віки віків. Амінь».

Зривали папороть і замовляли в ніч під Івана Купала:

Як Івана Купала всі знають, як усі хрещені його шанують, так би перед Господом усі слова мої зналися, і щоб із цієї самої години збувалися. Рабе Божий (ім'я), прийди, по верхньому листочку пройди. Пам'ятай мене й завжди люби. Щоб нудьгував ти за мною, горював, перед ясними очима мій образ тримав, з друзями говорив про мене, тужив, страждав і за мною мріяв. Усюди й скрізь, при сонці й при місяці. Ключ, замок, язик. Амінь. Амінь. Амінь».

Папороть розкидають там, де може пройти коханий.