Похорон: правила, помилки й відчитки

Під кінець життя людини, коли вона відходить із цього світу, над нею читається особливий канон: «Канон молебний до Господа нашого Ісуса Христа й Пречистої Богородиці Марії Господньої при розлученні душі з тілом усякого православного», у народі люди називають його відхідною молитвою.

Під час агонії вмираючого родичів із кімнати краще відіслати, якщо тільки вони самі не забажають лишитися до останнього подиху біля дорогої їм людини. Дітей, без жодного сумніву, краще відправити. Одяг, у якому померла людина, не слід віддавати ні своїм, ні чужим, його спалюють на пустирі. Але якщо рідні проти цього, то його слід випрати й покласти. Віддавати або вдягати його можна лише, коли мине 40 днів після смерті.

Обмивають покійного тієї ж години після смерті, поки зовсім не охолов. Мило можна лишити собі для лікування й позбавлення всіляких проблем.

Вдягають зазвичай у нове, намагаються, щоб одяг був до міри — не великий і не малий. Або в чисте, якщо немає нового.

Не можна вдягати одяг, що має на собі піт і кров. Це може потягнути за собою ще одного покійника. Якщо людина за життя ще просила вдягти на неї те, що вона хоче, то необхідно виконати її бажання.

Обов'язково має бути біле покривало, яким укривають покійника.

На чоло кладеться вінець із зображенням Ісуса Христа, Божої Матері, Іоанна Предтечі. На вінці — слова старим письмом, це написання Трисвятої пісні.

Якщо немає можливості запросити священника, треба подбати й запросити когось із літніх людей, щоб читали псалми й служили панахиду. Псалми зазвичай читають не перериваючись. Перериваються лише під час панахиди.

Положено по закінченні трьох діб везти покійника до церкви на відспівування. Але вже давно цього не дотримуються: вже не три доби, а одну ніч ночує вдома померлий.

Увесь час від дня смерті стоїть склянка з водою й шматочком хліба біля фотографії померлого, а в мисочку або склянку насипають пшоно, встановлюють у нього свічку, запалюють і міняють у міру згорання.

Треба бути дуже уважним під час похорону. Бо не секрет, що на похоронах багато робиться порч або помилок, які призводять до хвороб, проблем і смерті.

Кровним родичам не можна мити в домі підлогу, де лежав покійник.

Рідним не можна йти попереду труни, нести вінки, пити вино.

На кладовищі прощаються останнім цілуванням у вінець на чолі або руки.

Забираються живі квіти з труни й ікона. Стежте, щоб ікону не поховали.

Щодо прикрас, орденів: якщо вам не шкода, то нічого поганого немає в тому, що вони вдягнені на покійного. А от якщо ви вдягли прикраси або особливо годинник на покійного, то потім у жодному разі не знімайте! Якщо зняти годинник із мертвої руки, перевести стрілки назад і прочитати заклинання на якусь людину, то до смерті цієї людини лишилося не так уже й багато чекати.

Після прощання обличчя укривається. Віко забивають, і труну опускають зазвичай на рушниках. Рушники роздаються людям.

У могилу кидають дрібні монети — відкуп від наступних трун. Після того як опустили труну в яму, у нашій місцевості практично скрізь кидають дріб'язок — скільки візьметься, не рахуючи монет, на відкуп труни. Зауважу: дрібні монети, у жодному разі не купюри! Але деякі люди виступають проти цієї дії, мотивуючи це тим, що покійному гроші не потрібні й цим можна поховати свій достаток. Я вважаю, вони просто не розуміють самої суті цього старовинного обряду. Дріб'язок кидають зовсім не для покійного, щоб той викупив собі місце або труну. У загробному світі справді немає грошової одиниці. А для нас, живих, особливо родичів, — цією дією родичі відкупаються від наступних трун і нещасть у їхній родині! І це насправді дуже важливо. Потім кидають землю. Після родичів землю кидають усі, хто присутній на похороні.

Далі після повернення з кладовища проводяться поминки.

Смерть і все, що з нею пов'язане, здавна використовувалося для наведення найсильнішої порчі. В основі таких підробок лежить формування енергетичної прив'язки від жертви (живої людини) до померлого, що, звісно, тягне за собою серйозне порушення біополя живої людини, яке в результаті призводить до хвороби, а іноді до смерті. Багато необізнаних людей роблять масу помилок під час цього обряду, і ці помилки можуть стати фатальними в житті простої людини. Але також багато відьом і чаклунів не втрачають нагоди побувати на похороні зі своєю чорною магічною метою. Тому треба бути вельми уважним і не допускати помилок.

Щоб на похороні на вас не звели хворобу. Перш ніж іти на них, удома треба тричі перехреститися й сказати: «Піду я в чисте поле, в правий бік, там знайду мертву траву. Коліна схилю, Господа Бога помолю. Господи, Боже мій, стою я перед Тобою, Укрий мене своєю пеленою, Вдягни мене в щит і броню, не дай, Боже, жодному ворогові мене, рабу Божу (ім'я), убити, лютою порчею погубити. В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Нині й повсякчас і на віки віків. Амінь».

Покійника не можна лишати самого в домі, біля нього садять жінок. Якщо людина заснула, сидячи біля труни, то в її родині може бути ще три покійники. Якщо подібне сталося, то необхідно відчитати свою помилку таким замовлянням:

«Життя Подателю, Царю Небесний, Зношу свій вопль і свою молитву. Багатомилостивий Боже, помилуй нас, Не погуби нас смертю марною й жахливою І визволь нас, недостойних, від кар усяких. Спасителю наш, На Тебе надіємося й уповаємо, Бо крихке тіло й діло істоти людської. Боже, зітри всяку біду Своєю правицею. Господи мій, Господи, радосте моя, Помилуй нас. В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Амінь».

У домі завішують усі дзеркала на 40 днів, а на те місце, де лежав покійний, кладуть сокиру, щоб у домі не було більше смертей.

Для встановлення свічок треба використовувати нові підсвічники, а використавши — позбутися їх. Часто свічки встановлюють у склянку, до половини наповнену пшеничною крупою.

Не можна нічого забувати, коли йдете на кладовище: молоток, цвяхи, мотузку, кутю, перші поминки.

Не можна вдягати покійного в яскраво-червоне, також треба простежити, щоб на покійнику не було жодних вузлів і кілець; ґудзики мають бути розстебнуті. Не забудьте розв'язати покійного, інакше невдовзі помре ще хтось! Якщо випадково покійника не розв'язали, його родичам треба якнайшвидше покласти в чиюсь труну ножиці.

Хто пече млинці на поминки, сам не має їсти перший млинець.

Не можна рідним покійника виходити одразу, коли виносять труну з дому. Хтось має лишитися й сказати: «Не ми й не слідом, не в постелі й не за обідом, не через місяць і не через рік, а коли Господь призове. Амінь».

Рідним не можна нести покійника й вінки. На похороні близьким треба бути особливо обережним і уважним, бо в цей час намагаються напустити порчу. Нерідко при цьому кидають землю за комір, а можуть і попросити дитину перестрибнути через вириту могилу. Після цього в людини починаються судоми, різко підвищується тиск, і вона може загинути. Особливо слід остерігатися сторонніх осіб, одягнених у вивернутий одяг.

Ніколи нічого ні в кого підозрілого не беріть із рук нічого на кладовищі. Люди часто підліковуються й навіть можуть через вас відв'язатися від духу мертвого. Якщо таке сталося, намалюйте свічкою з відспівування (якщо переслідує жіночий дух, то з відспівування жінки, і навпаки) на всіх вікнах і дверях свого дому або квартири хрести. При цьому читайте таке замовляння; починати треба за годинниковою стрілкою з найближчого вікна, потім двері, останніми будуть вхідні двері:

«Пом'яни, Господи, синів Едомських у день Єрусалимів. Пом'яни, Господи, за упокій неупокоєних, Духів блукаючих, неспокійних. Ланцюги з хрестами пов'яжи й призови їх На виконання Завіту Твого: Із землі вийшли й у землю пішли. Утихомир, Господи, в землі лежачих, Але землею духом ходячих, На нині, на віки, на всі світлі часи. Амінь».

Якщо під час відспівування з кадила випадає вуглинка, треба сказати: «Не до нашого порога ця вуглинка».

Речі покійного не можна викидати на сміття, до 9 днів їх треба всі перепрати, попрасувати, приготувати й роздати нужденним, через 40 днів після смерті.

Якщо лишається вдова або вдівець, то з померлого треба обов'язково зняти обручку, щоб той, хто лишився, не хворів і не був самотнім!

Можна покласти в труну до покійного пучок висушеної трави шавлії. У домі, де перебуває покійник, не печуть хліба, не перуть, не метуть і не миють підлоги.

Побачивши в труні покійного, не можна машинально торкатися свого тіла!

Зустрівши на похороні знайомого, вітатися з ним треба кивком голови, не можна рукостисканням або дотиком.

Якщо родичі не бачилися роками, а з'їхавшись на похорон починають обійматися, цим можуть легко передати хворобу або мертвий дух.

Після винесення покійного з дому не можна рідним покійника виходити одразу за труною. Треба, щоб хтось причинив за ним двері й сказав: «Не ми й не слідом, не в постелі й не за обідом, не через місяць і не через рік, а коли Господь призове. Амінь».

Також часто за звичаєм перевертали стіл, на якому стояла труна, за ним ретельно вимивали підлогу. Наймали або впрошували для цього чужу людину. Вважалося, що після цього душа померлого не може повернутися.

Якщо покійника впустили, протягом трьох років неодмінно буде покійник. Відводять від себе біду так: печуть млинці, несуть їх на кладовище, підходять до трьох могил зі своїм ім'ям, читають «Отче наш», а потім «відчитку». Ці млинці віддайте того ж дня разом із грошовою милостинею біля церкви. Під час здійснення цього ритуалу дорогою туди й назад мовчать. Відчитка:

«Із-за тридев'ять сот земель, із-за мертвого царства, покійної держави. Там стоїть мертвий град, тому царству ніхто не радий. Ішов туди чоловік, спіткнувся, у труні своїй перевернувся. Ангели його не чули, очі мої його не бачили, руки мої його не піднімали. Я б його не чув, я б його не бачив, з ним би не споряджався, до нього на життя не збирався. Зі мною Ангел мій, а з мертвим вічний спокій. Амінь. Амінь. Амінь».

Перш ніж почнуть відспівувати покійного, треба схрестити великий і вказівний пальці обох рук і сказати: «Душе моя, заспокойся, нічого не бійся, не мене в церкві відспівують, ховають і поминають. Хрест зі мною, ікона переді мною, Ангел-охоронець за спиною. В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Нині й повсякчас і на віки віків. Амінь. А хто зло помислить, хто його мені побажає, той за моє слово спіткнеться й силу втратить. Ключ. Замок. Язик. Амінь. Амінь. Амінь».

Вагітні не обмивають покійного й не йдуть за труною, якщо можливо, такій жінці треба лишитися вдома, хоча б доки не відспівають покійного. А краще й зовсім не йти на кладовище.

Не давайте померлому в останню путь свої фотографії або близьких людей (інакше захворіють), не давайте свої речі, натільні хрестики, гребінці або належні комусь із живих, та інші предмети вжитку. Не кладіть у труну до покійного його золоті прикраси, каблучки або його кулони, золоті зливки та інші речі, що становлять матеріальну цінність. Так би мовити, на пам'ять!

* Якщо покійника відспівали й поховали в одязі живого, * Якщо ви віддали свою носову хустинку, просякнуту на похороні вашими сльозами, сторонній людині.

Дочекайтеся молодика, станьте обличчям до місяця, спиною до свого дому й прочитайте таке замовляння:

«Світлий місяцю, ти нині народився, У путь-доріжку далеку пустився. Ходиш ти високо, бачиш ти далеко. Дійдеш до цвинтаря, з висоти поглянь, Там раби Божої (ім'я) могилу знайди. Скажи їй, нехай вона рабу Божу (ім'я) не кличе, Раніше часу у своє мертве царство не чекає. Господь її збереже, Божа Матінка оборонить, Від зустрічі з рабою Божою (ім'я) захистить. Ключ моїм словам, замок моїм ділам. Слово. Діло. Істинно».

Не дозволяйте без вашого на те відома комусь класти щось у труну або накривати труну чимось додатковим, якщо вона закрита за обставинами. Усе це може бути використано для наведення порчі.

Не віддавайте нікому мотузку, якою зв'язували ноги й руки, стежте за водою, якою обмивали покійного, — цією водою можна навести дуже сильну порчу.

Ніколи з кладовища не забирайте нічого з собою, щоб не захворіти; брати з поминок самостійно, тим паче з кладовища: горілку, їжу, вафельні рушники, хустки не можна (крім тих рушників і хусток і цукерок, які на вас пов'яжуть або вам дадуть); якщо це сталося й ви самі взяли, необхідно віднести рушник або те, що взяли, на кладовище, а потім прочитати спеціальне замовляння:

«В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Амінь. Виступлю лівою ногою на міст, Зійду з нього на старий цвинтар, На тім старім цвинтарі старі могили, У тих старих могилах покійники сплять, Одне з одним між собою не говорять, Гостей не кличуть, не вітають, Ніколи не встають і не зустрічають, Нікого до себе не чекають. І як ці покійники лежать, вічним сном сплять, Ногами не ворухнуть, руками не покличуть, Так і раба Божого (ім'я) нехай вони не кличуть, не зустрічають, І мертві ангели його ім'я не поминають. В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Мертвим у трунах лежати, А рабу Божому (ім'я) довгий вік у здоров'ї поживати. Амінь. Амінь. Амінь».

Воду, в якій обмивали покійного, слід вилити в місце, де не ходять люди.

У селах постіль, на якій померла людина, не спалювали, а виносили в курник на 3 дні, щоб «півень відспівав її тричі».

Є відьми, які можуть попросити полежати на постелі померлого для зняття болю в хребті. Краще не дозволяти, цим вони можуть завдати шкоди.

Іноді деякі відьми можуть іти за труною задом наперед, треба простежити, щоб цього не було. А деякі можуть під час винесення зав'язувати вузли, цим вони наводять порчу. Ці шнури або ганчірки треба відібрати.

На похороні можна зробити собі оберіг від порчі. Треба подумки подумати про себе: «Земле-мати, ворогам нігті зідрати, мене, рабу Божу (ім'я), жодною порчею не взяти. Ключ. Замок. Язик. Амінь. Амінь. Амінь».

Не можна переходити дорогу покійнику, за народним повір'ям, на тілі утворюватимуться пухлини.

Прощаючись, не можна наступати на рушник, який кладуть біля труни, щоб не навести на себе порчу.

Ніколи під час похорону на кладовищі не обертайтеся, якщо вас гукнули на ім'я. Рушники й шнури, на яких опускають труну в могилу, не можна намотувати на свою руку.

Іноді можуть за труною кидати живі квіти, так щоб на них наступали, не дозволяйте цього. Є люди, які так наводять порчу.

Якщо на кладовищі з рук випала річ, піднімати її не можна, вважається, вона вже належить мертвим. Але якщо людина її підняла, необхідно прочитати таке замовляння:

«У сирій землі дерев'яні полаті. Живій душі не можна на тих полатях лежати. Ноги витягати, очі закривати, На грудях руки складати. Мертвецю! Тобі твій палац, Твої дерев'яні полаті, Тобі ноги витягати, Мертві очі закривати, Холодні рученьки на грудях складати. Тобі, а не мені: На нині, на вічно, на безкінечно. В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Амінь».

Якщо люди спохватяться, що в труні лишена ікона й похована, треба, щоб у дім принесли три нові, різні ікони. Прийшовши на кладовище на сорок днів, попросіть прощення в тієї ікони, яку зарили разом із покійником. У подібних випадках слід сім днів поспіль просити в Матінки Богородиці прощення й каятися. По можливості дати гроші на ікону в Храм.

Після кладовища треба обов'язково вимити руки. На поминках у жодному разі не можна випивати зі склянки, яку лишили для померлого, навіть якщо хтось запропонує це зробити. Інакше можна надовго захворіти.

Якщо саджаючи квіти, копаючи на могилі, виявилися якісь незрозумілі речі, треба винести їх із кладовища й спалити, намагаючись не потрапити під дим.

Якщо знаєте, що хтось із знайомих іде до вас у гості з похорону, не пускайте його в дім. А також самі з похорону не заходьте до своїх рідних і близьких у гості.

Якщо ви боїтеся лягати спати після похорону, протопіть жарко піч, зазирніть у піддувало й скажіть тричі: «Як ця піч вогню, жару й диму не боїться, так і я, Божа раба (ім'я), не боятимуся мерця. В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Нині й повсякчас і на віки віків. Амінь».

Якщо ви побачили похоронну процесію, чоловікам треба зняти головні убори й усім тихенько перехреститися. Це треба робити не лише на знак поваги, а й для власного здоров'я.

Не можна дивитися на похоронну процесію, виглядаючи крізь щілину паркану, з вікна, з хвіртки. Треба вийти на вулицю, якщо хочете побачити!

Якщо ви дуже сильно плачете за покійним, кличете його, побиваєтеся за ним, можете прикликати його до себе, і він приходитиме до вас, через що може погіршитися ваше здоров'я, доля, скоротитися життя. Замовляння, щоб покійний не приходив до вас, читайте 40 разів, при цьому встановіть три дзеркала так, щоб в одному відображалися вхідні двері, а два інших — з боків, між дзеркалами й дверима встановлюють і запалюють 40 свічок: «Пом'яни, Господи, раба Твого (ім'я). Щоб душі його не ходити, нас не лякати й до Твого пришестя з труни своєї не вставати. Не дев'ять, не вісім, не сім, не шість, не п'ять, не чотири, не три, не два, не один. В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Нині й повсякчас і на віки віків. Амінь».

Якщо кровники покійного забули й не кинули гроші в могилу.

Якщо з кладовища в дім занесли на взутті грудки бруду після похорону.

Якщо в одязі живого поховали мертвого.

Якщо труну на ніч переставляли в інше місце.

Якщо такі помилки сталися під час похорону — є універсальний спосіб зняття: подайте записки «Про здоров'я» в трьох церквах, на кожного члена вашої родини окремо, старший або молодший член родини має прочитати сорок разів поспіль перед іконою Спасителя спеціальне замовляння. Середній у родині читати замовляння не має в жодному разі. Читають так:

«В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Амінь. Кланяюся Тобі, Господи. Кланяюся тобі, мати-сира земле. Кланяюся тобі, свята водо. Кланяюся Вербній Неділі, Кланяюся суботньому поминанню. Вівторку батьківському поклонюся, За упокій раби Божої (ім'я вашої бабусі) помолюся. Нехай вона на своєму місці лежить, не встає, До нас не йде й до себе не кличе. Будьте ви, мої слова, міцні й липкі.

Замикаю вас, мої слова, хрестами, Молитовними перстами, поклонами до землі. Покійнице (ім'я), рабо Божа, до нас не ходи Й нас до себе не клич. Амінь. Амінь. Амінь».

Потім підіть до померлого на могилу, покладіть на неї коровай хліба й скажіть: Ось тобі хліб-коровай, «А ти, рабе Божий (ім'я), за те нас не зазивай. Слово. Діло. Істинно».

Якщо вам під час похорону насипали землі за комір. Або кинули землею в обличчя, то підіть на кладовище, станьте в ногах могили, складіть руки на грудях — долоня до долоні, ніби ви молитеся, й прочитайте таке замовляння, до речі, воно так само підходить, якщо ви взяли землю з могили й принесли її собі додому без спеціального наговору. Землю відносять назад на могилу. І відчитують:

«Господи Вседержителю, Царю землі й води, Рясних зір і місяця, Зорь ранкових і вечірніх, Сонця червоного, неба ясного. Поможи, Господи, рабі Божій (ім'я). Уйми помин не по мені, А по покійному, рабі Божому (ім'я покійного). Пропусти, Господи, Слова поминальні крізь землю. І як вода йде в землю, І як у пісок іде вода,

Зійде до покійного Божого раба (ім'я). Амінь».

Ідіть, не озираючись, а вдома з'їжте млинець і трохи куті.

Якщо людина помилково випила «мертвої води», наприклад: буває, в спеку в труну деякі кладуть сильно охолоджені пляшки з водою, а потім через необережність кидають їх без нагляду в домі, може хтось випити з незнання. Щоб відчитати людину від неминучої загибелі, попросіть її лягти на землю, загорніть її в шкуру щойно вбитої корови й переступіть її хрест-навхрест поспіль, примовляючи:

«Як ця корова не оживе й не воскресне, Так і раб Божий (ім'я) Од води мертвої не помре. Амінь».

Після цього коров'ячу шкуру спаліть, а хворого попаруйте в лазні й вимийте в трьох водах. Після цього обряду хворий проспить цілу добу, а коли прокинеться, то від хвороби не лишиться й сліду.

Існує прикмета: якщо у свідоцтві про смерть припустилися помилки — буде ще покійник. Щоб відчитати себе від покійника, купіть собі шматок м'яса й прочитайте над ним замовляння. Після цього віднесіть шматок туди, де водяться щури (наприклад, у підвал). Замовляння таке:

«В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Амінь. З червоної крові, вийди на кров. Піди! Замість мене, раби Божої (ім'я), жертву знайди. Хто цей шматок м'яса з'їсть, той замість мене в землю піде. А тобі, рабо Божа (ім'я бабусі), мертвецю, всім твоїм ходінням до мене — кінець. На нині, на вічно, на безкінечно. Нехай благословляться мої діла, І утвердяться мої слова. В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Амінь».

Молитву досить читати один раз на рік.

Ніколи не вступайте в конфлікти на кладовищі. Той, кого прокляли на кладовищі, не жилець. Щоб відв'язатися від прокльону, треба переночувати в покинутій хаті, причому лягти слід біля тієї стіни, де немає вікна. Перед цим прочитайте замовляння:

«Матінко покинута хато, Немає в тебе господарів, але є в тебе чотири кути. На тих кутах є стіна без жодного вікна. Як немає вікна на стіні, Так щоб не було й прокльону на мені. Амінь. Амінь. Амінь».

Якщо покійний «приходить» і турбує вас, підіть до нього на могилу й перекладіть жменю землі з ніг у голову. Потім візьміть жменю землі в голові могили й перекладіть її в ноги. Після цього з'їжте кутю й млинець і прочитайте таке замовляння:

«Господи, пом'яни кутєю того, Хто в цій землі лежить. І нехай його ця земля стереже. Кришка труни не відкривається, руки й ноги не піднімаються. До мого дому не йдуть, Уста мертві мене до себе не кличуть. Йому до нас не ходити, не лякати, А вік по віку у своїй могилі лежати: На нині, на вічно, на безкінечно. В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Амінь».

Якщо поруч із домом є кладовище або ви весь час бачите, як привозять відспівувати покійників, вам необхідно поставити на дім оберіг від блукаючої душі. Насамперед вам необхідно повісити розп'яття над вхідними дверима. Обережне замовляння читайте, обходячи кімнати по колу й хрестячи перстами вікна й двері. Ходити треба задом наперед. Слова замовляння такі:

«Спаси, Господи, душу мою І обережи мене Від уночі блукаючої душі неприкаяної, Що повстала передчасно від пелен своїх, Що не має місця спокою свого, Яку не тримає ні покров землі, Ні хрест у ногах, Ні ікона в головах, Ні цвяхи в трунній кришці, А тільки слово Твоє заборонне Законом буде їй. Уповаю на Тебе, Господи, Як на фортецю святу й нерушиму. В ім'я Отця й Сина й Святого Духа. Амінь».

PS: Коли я почала писати статтю, багато вже написала, а потім подумала: похмура стаття в мене виходить, — і не стала її продовжувати. Відволікаючись на різні дрібниці, тільки не на статтю, раптом виявила: в домі один за одним зупинилися всі годинники, а потім зламався комп'ютер і відправився в ремонт. І от перед тим днем, коли вже треба було забирати комп'ютер із ремонту, сниться мені сон: ніби звернулася до мене по допомогу жінка з дитиною, плаче й розповідає свою біду. А в неї нещодавно померла родичка й сниться їй без кінця й тривожить її уві сні. І що вона не знає, може, щось під час похорону не так зробила. Через це не дає їй спокою душа померлої тітоньки. А я їй кажу: зараз викличемо її дух, і вона нам сама скаже, що не так. Змахнула рукою й аж здивувалася. Біля відполірованих як дзеркало меблів миттєво з'явився дух їхньої померлої родички. Але замість того щоб відповідати на мої питання, цей дух схопив мене за ліву руку й другою рукою вказує на мій комп'ютер, де якраз ця стаття недописана. При цьому дуже сердиться на мене. Я його перехрестила своєю правою рукою, і дух зник, ніби розчинився в повітрі. А я, прокинувшись, зрозуміла, що статтю треба дописати. Сподіваюся, вона буде корисною.