Психологія виховання і магія

«Помічниця росте», — кажуть батьки про свою доньку. А як засмучуються, коли доросла донька чи син ані по дому допомогти не хоче, ані вчитися не бажає, грубить і кривдить бідних батьків. Багато хто просить допомоги, захисту, навчити, підказати, як же правильно виховати. Багато хто просто у відчаї, телефонують мені в сльозах.

1-ша дитина в родині — лідер, захисник правил.

2-га дитина — конформіст, комунікатор, може легко про все домовлятися.

3-тя дитина — новатор, винахідник, що робить усе по-своєму, інакше. Далі йде повтор: 4-та дитина — як перша, і так далі. Якщо в жінки перша вагітність перервалася, то друга дитина — конформіст. Якщо був аборт, то в другої дитини вроджений страх, депресивні стани. Бо жіночий внутрішньоутробний орган пам’ятає страх, і біль, і втрату дитини. І матері необхідно приділити максимум уваги, щоб у процесі виховання дитина цей страх подолала.

У вас народилася дитина. Нова людина прийшла в цей світ. Усім нам необхідно усвідомити, що кожна дитина — це особистість. Це доросла людина в дитячому тілі. Тому до будь-якого малюка в духовному плані слід ставитися як до дорослої людини, а з його тілом поводитися обережно, як із дитиною. Дитина з перших днів життя — це розумна людина, яка все чудово розуміє й може відрізнити добро і зло, любов і ненависть.

Усі події, що відбуваються довкола неї, відкладаються в неї в підсвідомості. Перший страх у дітей виникає ще у віці одного-двох років. У малюків чудово працює пам’ять і, на відміну від дорослих, не втрачено зв’язок із Богом і Вищим розумом. Батьки мають намагатися закласти в дитині програму добра й любові в перші дні й роки її життя. Треба вчити свого малюка любити світ — усе живе довкола. І цю любов треба прищеплювати йому з самого першого дня життя на Землі. Поводитися з дітьми треба не як із забавними іграшками, а як із рівними за розумом людьми. І нехай ваш маленький дорогий клубочок із першого дня бачить світ довкола себе добрим, радісним, наповненим любов’ю, ніжністю й турботою. Намагайтеся прищеплювати маленькій дитині все тільки добре, і тоді з цієї дитини виросте нормальна, добра людина, яка завжди буде з вами, поважатиме, любитиме й слухатиметься вас. Це буде вам нагорода за правильне виховання.

До трьох років батьки взагалі не повинні кричати на неї чи сварити її за щось, тим паче бити чи якось карати! Це вік, коли в дитини закладається «Я сам»! І якщо ви не дасте їй самостійно виконувати прості речі, то й коли вона стане дорослою, вам доведеться все робити за неї. У цей період немовля не варто виховувати, його треба тільки слухати й підказувати йому, як треба. Воно перебуває під захистом Бога й має з ним прямий зв’язок. Батькам треба лише зрозуміти систему сигналів, за допомогою яких дитина повідомляє їм, коли вона хоче їсти, що вона хоче їсти, з ким вона хоче спілкуватися, коли в неї щось болить або коли хоче погратися. До трьох років життя вона пам’ятає свої минулі життя й може поділитися своїми спогадами. З трирічного віку до семи років дитину можна й треба виховувати, бо після семи років навчати дитину чогось уже марно, адже всі поняття про життя вже в ній закладено й сформовано, всі чесноти в ній уже пробуджено, всі вади, які можна було прищепити малюкові, вже прищеплено.

У дитинстві дитину необхідно брати на руки, тискати, обіймати, гладити — і тут не повинно бути жодних обмежень. Дитину перепестити неможливо. Ласки ніколи не буває забагато. І тоді, ставши дорослою, вона віддасть вам свою любов.

Бережіть дітей від стресів і нервових потрясінь. Діти, навіть якщо вони ще з соскою в роті, отримують від стресу такий негатив, що в них може з’явитися психічний розлад. Не можна, щоб у ранньому віці дитина стала свідком побиття людини, бачила, як знущаються з тварин чи вбивають їх, навіть таких дрібних, як мухи чи таргани. Не можна, щоб вона бачила смерть у будь-яких її проявах. Не насильничайте над дитиною, не нав’язуйте їй свою волю. Не вважайте її поведінку капризом. Проявіть розсудливість. Відпустіть її й не ображайтеся на неї. Будьте мудрими. Не лякайте дитину: від почуття страху в неї можуть почати боліти коліна, суглоби, серце, шлунок. Лякливе дитя стає хворобливим. Не тримайте малюка силою, якщо він не хоче сидіти на руках у вас чи в інших людей. Енергетика в людини постійно змінюється, і дитина це відчуває. Бережіть нерви дитини. Не можна дитині казати жартома: «стукни тата, маму, дідуся», а потім весело сміятися з цього.

Єдиний дієвий спосіб виховання — це особистий приклад батьків. Звісно, якщо батьки курять, рано чи пізно діти теж куритимуть. Батьки можуть ховатися, але дитина рано чи пізно все з’ясує. Діти, самі того не розуміючи, ретельно копіюють звички дорослих — і добрі, і погані. Головне правило — дитина вірить не словам, а справам. Тому в батьків слова не повинні розходитися з ділом. А якщо цього не буде, малюк швидко навчиться хитрувати й брехати, і жодними словами й докорами ви не змусите його знову стати чесним.

Неприйнятні такі види покарання, як стояння в кутку на колінах, шмагання ременем, потиличники, удари по голові. Усі ці покарання принижують людську гідність і породжують хвороби дитини.

Діти прислухаються до кожного слова батьків. Вони запам’ятовують буквально всі розмови. Тому чітко стежте за своїми словами в гніві, не ображайте дітей, не шліть на них проклять, бо, сказавши щось ізгаряча, ви за п’ять хвилин забудете про це, а потім дитина все життя носитиме образу в серці й ніколи не зможе стерти її з пам’яті. Наприклад: хлопчик трьох років бешкетував, і його мама ізгаряча ляпнула: «Тюрма за тобою плаче!» Ця негативна інформація засіла в його підсвідомості, було запущено програму саморуйнування, і справді він потрапив до в’язниці, коли став дорослим.

Не можна бити дитину. Це страшний гріх, за який вам відповідати на небесах. Покарання має відповідати провині. Ваш поганий настрій не повинен відбиватися на дітях. Наприклад, одна мама мені повідомила: «Оскільки я розлучаюся, у мене накопичуються злість і образа, яку я іноді виміщаю на своєму півторарічному синові, я зриваюся на ньому, можу кричати на нього й ударити»! Так от це неприпустима помилка! Якщо дитину бити, вона панічно боятиметься вас, але в її душі накопичуватиметься злоба: «Зачекай, виросту — я тобі помщуся!» І ми всі часто читаємо й чуємо моторошні історії, як дорослі діти б’ють і знущаються зі стареньких немічних батьків. І повірте, усе це не просто так, а помста за свої дитячі приниження. Жорстокість породжує жорстокість. Ніколи не карайте дитину фізично. За будь-яку провину карайте працею (в розумних межах). Не можна карати тяжкою для дитини працею. Не пускайте гуляти, забороніть умикати мультик чи комп’ютер. Із дитиною треба розмовляти як із дорослою і вирішувати проблеми як з рівною, намагаючись знайти розумне розв’язання проблеми й обов’язково запитати в дитини: «чи згоден ти з покаранням і чи справедливе воно для тебе».

Якщо ви постійно кричите на дитину, вона замкнеться в собі й нічим не ділитиметься з вами, а коли виросте, так само горлатиме на вас. Обираючи покарання, постарайтеся зрозуміти, що спонукало дитину до неправильних дій. Якщо дитина має іншу думку, треба постаратися докопатися до істини, чому вона так думає. Треба навчитися правильно розуміти свою дитину — і тоді вона відповідатиме вам довірою й любов’ю. Часто кажуть: був такий хороший, а тепер бука, дивиться спідлоба, закривається. А це свідчить про те, що ви виявилися поганими педагогами. Ви втратили довіру дитини, і в цьому ваша провина.

У вісім-дев’ять-десять років відбувається добре опрацювання страху, особливо якщо в ранньому віці він пережив переляк. У цьому віці ваша дитина може видиратися на дахи, перевіряти на міцність крижини, грати в небезпечні для життя ігри — це її подолання, опрацювання страху. Це важливо для неї. І якщо ви, дізнавшись про це, горлатимете на неї чи каратимете надто жорстоко або надмірно перейматиметеся нею, ойкатимете, ахатимете над нею, — майте на увазі: її опрацювання страху на цьому не закінчиться, і будуть продовження з ускладненнями! Тож поставтеся розсудливо й навіть не намагайтеся пояснювати їй наслідки. Ваші пояснення, хоч і на чужих прикладах, — це все одно найсильніший негатив, який ви їй навіюєте, і не більше! Який осідає в її підсвідомості. А вона однаково не прислухається до вас, до всякого роду ваших пояснень, як це небезпечно, і розповідей. Краще розкажіть їй, як вам тепер боляче через те, що ви переживали, хвилювалися за нею, зобразіть зомління, серцевий напад — нехай вона вас рятує!

За паспортом зрілість настає в шістнадцять-вісімнадцять років. У цьому віці відбувається обрізання пуповини на ментальному рівні, і батьки вже повинні припинити всякий контроль над дитиною. Замість того щоб контролювати, батьки повинні вже лише питати в дитини її думку, коли й що вона збирається робити, як збирається жити? Питати час від часу в розмовах, щоразу, і стільки разів, і доти треба питати, доки вона не збереться й не почне робити! Якщо ж ви суворо жорстко контролюєте кожен її крок, та ще й у цьому віці, у дитини накопичується внутрішня агресія. Зовні така дитина виглядатиме тихою й забитою, а в душі рватиме й метатиме, вона ненавидітиме своїх гнобителів і контролерів і мріятиме помститися їм за своє приниження. «Як ти мене вже дістала, бачити тебе не хочу», — часто чують батьки-контролери таких дітей. Ставши дорослою, ця людина зі злобою ставитиметься до навколишнього світу й буде жорстокою. У цьому віці треба припинити опікати дитину. Треба, щоб дитина не почувалася особливо важливою персоною, ставитися до неї треба як до рівного члена родини.

При цьому батьки повинні знати й те, що справжня зрілість настає пізніше — приблизно в двадцять п’ять років. Тому до цього строку за її життя перед Богом відповідають батьки, і на небесах в усіх помилках дітей винні батьки. Це треба знати й розуміти. Дитина не зобов’язана вам за своє народження по гроб життя. Якщо вас дитина не поважає — значить, такою ви її виховали, і винні тут ні її минулі життя, ні її вроджений характер, ні гени, а ваше ставлення до неї в цьому житті. Ви повинні були пробудити в дитині все світле й добре, а якщо замість цього пробудили в ній чорне й нице, то тут уже ваша провина.

Бережіть свій авторитет у дитини й не лякайте її нездійсненними погрозами, на кшталт «ти погано вчився, і я тобі не куплю куртку», — однаково купите. Підійде осінь, стане холодно — і купите, як миленькі. І дитина це чудово розуміє. Краще постарайтеся й зверніть її увагу на себе, як вам погано й боляче через те, що вона прийшла додому пізно, погано вчиться. Якщо вона категорично не хоче вчитися, запропонуйте їй скласти іспити в школі екстерном, нехай готується. Не пояснюйте й не розповідайте їй, яке погане майбутнє на неї чекає без освіти, що на неї чекає, якщо вона кине навчання! Так ви створюєте негативну програму. Краще запитайте в неї, як у дорослої, куди вона збирається йти, якщо покине школу чи інститут, які вона бачить перспективи для себе й як збирається жити, чиїм коштом, де працювати? Питайте доти, доки вона не зрозуміє й не визначиться.

Навчіть її порядку з дитинства. І постарайтеся на її території не господарювати, зате хваліть її за чистоту, дизайн приміщення.

Брак часу в батьків на виховання дитини призводить до того, що дитина почувається нікому не потрібною й виростає підлітком із заниженою самооцінкою. З цієї причини вона намагається наслідувати тих, хто, на її думку, впевненіший у своїх силах і привабливіший. У неї може з’явитися бажання зробити собі татуювання чи пірсинг. Це бажання треба розглянути разом із дитиною, серйозно.

Поговоріть із нею на цю тему нарівні, як із дорослою. Поясніть їй значення й вплив на її життя кожного знака, квіточки, звіра, кожного символу. Навіть якщо це татуювання позитивне й несе в собі залучення грошей та удачі, але зроблене на спадному місяці в погано підхожий для цього день — наслідки від нього будуть негативні! Дайте їй це зрозуміти. Попросіть її уявити себе дорослою, і як вона собі уявляє на тілі себе дорослої татуювання й пірсинг. Від пірсингу шрами лишаються назавжди. У крайньому разі, якщо в дитини депресивний стан через її зовнішність, можна дозволити їй тимчасове татуювання, з правильним добором зображення в правильно підібраний день і годину. Але краще піднімати її самооцінку, відклавши цю процедуру до повноліття. Для батьків важливо в цей період зберегти стосунки з дитиною.

Дитина має вирости психічно здоровою людиною, і за всі відхилення в неї відповідальні ви. Так дитина, що недоотримала в дитинстві любові, уваги, ласки, дуже сильно прив’язуватиметься до людей і предметів. Прив’язаність до предметів у неї проявиться у вигляді жадібності. А через брак ласки в дитинстві рано почне статеве життя, закохуватиметься в кого попало, і зазвичай її життя складається нещасливо. Крім того, ставши дорослою й мавши родину, вона вимагатиме підвищеної уваги до себе. Їй увесь час здаватиметься, що вона отримує не всю любов, що частина любові віддається десь на стороні, через що з’являється ревнощі. А це психічний розлад.

Усе має бути в міру, любити дитину треба. Але намагайтеся не розпестити її. Давайте їй якомога більше свободи й самостійності. Навчіть її любити й поважати вас, піклуватися про вас із дитинства. Одна мама каже: «Коли він був маленький, я все для нього робила, а тепер, коли він виріс, — не хоче мені допомагати». Треба було не робити для нього все, а навчити його, коли він ще був маленький, робити все не тільки для себе, а й для вас — мами.

І останнє: якщо ви не враховуватимете всі перелічені вище моменти у вихованні дітей, на вас чекає гірка розплата — ви згодом утратите свій зв’язок із дітьми. Діти ставитимуться до вас із роздратуванням, звинувачуватимуть вас в усіх своїх бідах і невдачах. І претензії їхні до вас будуть обґрунтовані. Спробуйте також цей ритуал, якщо:

Ваша дитина заходиться в істеричному плачі.

Спробуйте піднести її чи підведіть до віконця на ранній зорі, лизніть її в лобик і скажіть:

«Зоре зорниця, красна дівиця, дитя твоє плаче, пити, їсти хоче. Моє дитя не плаче, сміється й регоче. А ти, батечку сон, яви на моє дитя угомон. Змогла я своє чадо зносити, змогла я своє дитя народити. Зможу я і плакси, і крикси заговорити. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Нині й повсякчас і на віки віків. Амінь».

Щоб ваша дитина була слухняною й здоровою.

Навчіть її перед сном хрестити спочатку свою подушку, потім себе, читати молитву «Отче наш», а самі хрестіть і моліться за неї так: «Спи, дитя, з Христом, з Ангелом-Охоронцем, ума-розуму набирайся, ні з якою хворобою не знайся. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Нині й повсякчас і на віки віків. Амінь».

Вам треба врятувати дитину від негативного впливу.

Вам здається, що ваша дитина потрапила в погану компанію? На неї погано впливають? Приємного тут, звісно, мало. Хтозна, яка біда скоїться. Але впадати у відчай не треба. Спробуйте зробити так. Треба взяти яблуко, розрізати на дві половини. Одну половину освятити в церкві. Принести додому. А потім наговорити на обидві половини:

«Стану я, раба Божа (ім’я), благословясь. Вийду з хати, перехрестясь. З хати та у ворота, з воріт та в чисте поле. У чистому полі стоїть палац. У тім палаці сад. У саду яблуня. На яблуні одне яблуко. Хто те яблуко зірве, той порчу з раба Божого (ім’я) на себе візьме. Хто в Божій родині народжений, той буде в церкві святій хрещений. Хай буде так. Амінь».

Освячену половину треба дати з’їсти дитині, а неосвячену віднести подалі від дому й закопати в лісі.

Замовляння, щоб прибрати переляк у дитини, при заїканні.

Заїкання треба лікувати вчасно й у жодному разі не відкладати, інакше, коли дитина виросте, переляк зняти ще можна буде, а от мовлення виправити навряд чи вийде. У п’ятницю до сходу сонця на спадному місяці треба закип’ятити води, треба, щоб кипіла вона тричі. Потім налити цієї води в горнятко й читати на неї наговір. Читати треба, доки вода не прохолоне. «Божа мова чиста, Божа мова серцю мила. Божа мова тече, як ріка, не переривається, не спотикається, так і ти, рабе Божий (ім’я дитяти), кажи гладенько, не збивайся, не заїкайся. Мати за дитятко радеє, мати за дитятко просить. Водиця до Господа її слова заносить. Амінь».

Після цього половину склянки води треба дати випити дитині, а другу — виплеснути у вікно.

Ваш син перестав старатися, успішність упала?

Візьміть простирадло, на якому спить ваш син, постеліть його на стіл, запаліть свічку білого кольору й покладіть на простирадло фотографію сина. Дивлячись на його зображення, скажіть дванадцять разів замовляння:

«Господи, як Ти слово своє казав учням, як їх наставляв, дорогою праведною направляв, так направ і настав раба Свого (ім’я сина) на ум, на старанність у навчанні, щоб віднині й на віки віків він науки опановував, поганої дороги не знав. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь».

Фотографію приберіть знову в альбом, свічку загасіть, а простирадло знову постеліть на ліжко сина. Наступного дня налийте в склянку води й нагоговоріть на неї дев’ять разів замовляння:

«Водице-царице, красна дівице, прийди мені, рабі Божій (ваше ім’я), на поміч. Як ти вдалину течеш, води свої швидкі несеш, бруд по дорозі змиваєш, так змий із сина мого (ім’я сина) лінощі й озлоблення, брехливість і неповагу. Хай буде так!» Після цього додайте наговорену воду в їжу чи питво вашого сина.

Дуже сподіваюся, що моя стаття допоможе багатьом батькам, і багато запитань щодо виховання дітей відпадуть.