Захист воїна від смерті

Найчастіше перемагає той, кого не сприймали всерйоз.

Щоб оберіг був оберегом, треба зробити його власноруч або замовити в майстрині. Кращого оберега, ніж мати своїй дитині й дружина своєму чоловікові, ніхто не зробить. Якщо не володієте рукоділлям, краще тоді не купувати, а замовити в майстрині. Ви з майстринею познайомитеся, у вас відбудеться обмін енергіями — це все ж краще, ніж купувати річ, зроблену машиною. Якщо ви купили його на базарі — це не оберіг.

За старовини в Україні була традиція вишивати обереги. Від буденних рушників і сорочок до плетених ляльок-мотанок у вишивках. І ці лялечки за своїм енергетичним захистом чи іншим призначенням і сьогодні не поступаються лялькам вуду.

Коли перед громадою поставала небезпека: чоловікам належало йти на війну або починалася пошесть. Жінки сходилися разом в одній хаті. І від заходу до сходу сонця вишивали рушники й робили захисні обереги. Робили це з молитвою. Мені відомі старовинні молитви, які читали ще за часів князя Святослава в нашій місцевості, с. Старі Петрівці.

«Під лісом стоячим, під сирим болотом стоїть хатинка,

що не шита, що не крита, а в хатинці живе зла відьма київська.

Піду ж я під ліс стоячий, під болота дрімучі,

зайду ж я в хатинку до злої відьми київської:

«Ти, зла відьмо київська, вели своєму ворону злетіти під Хвалинське море,

у мідний дім, заклювати змія вогняного та дістати семипудовий ключ».

Затялася, закорчилася зла відьма київська про свого ворона:

«Не при моїй старості бродити до моря-окияна, до острова Буяна,

до чорного ворона. Накажи ти моїм словом заповітним,

розбив ворон мідний дім, заклював змія вогняного,

відмикаю я тим ключем княжий терем Святославів,

дістаю зброю богатирську, богатирів славних, воїнів київських.

Від тієї зброї не вб'є мене ні пищаль, ні стріли, ні бійці, ні борці,

ні татарська, ні хозарська, ні руська рать.

Заговорию я, раба (ім'я), ратного чоловіка, що йде на війну,

Готовий рушник треба тричі обнести довкола церкви, і потім під цим рушником проходили всі воїни, що йшли на війну.

У нинішніх реаліях жінка може за одну ніч, з молитвою, вишити бодай хустку й віддати її чоловікові, синові, батькові. Бажано робити це саме вночі — з 10-го місячного дня по 17-й.

«Викотилося червоне сонечко з-за моря Хвалинського,

виходив місяць ясний з-під синього неба, збиралися хмари білі здалеку,

і зліталися птахи співучі під град кам'яний.

А в тому граді кам'яному породила я (ім'я) сина (такого-то),

— Будь ти, моє миле дитятко, всюди й скрізь неушкодженим,

серед бід і небезпек Господом попід руки проведеним,

збереженим від гармат, стріл і пищалей, збереженим від усіх тортур,

мук і печалей, від усіх запеклих ворожих бійців, від усіх кулачних бійців:

бійцям щоб тебе не дістати, вночі й удень не бачити,

у бою кривавому ворогам тебе при сонці ясному й місяці не помічати.

Як сліпенький не бачить довкола себе нічого,

так би й ти невидимий був у свого ворога.

Рогатиною б тебе не простромили, кулею б у тебе не стрельнули,

сокирою й бердишем не сікли, обухом зачепити тебе не змогли,

ніж проти тебе й шабля б тупилися, списи б проти тебе не злітали.

Петля б не захлеснула, що не долетіла, вода б потопити тебе не посміла.

Будь тіло твоє міцніше каменю, сорочка міцніше заліза,

у дім мій повернися неушкодженим, ні зброєю, ні ворогами непереможним.

віддаю на збереження Божої Матінки всі святі ключі.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Нині, повсякчас, на віки віків. Амінь.

Голки для такого дійства мають бути куплені в понеділок у жінки, старшої за вас, до полудня, не торгуючись і без решти. Особливу силу мають голки, придбані саме у Великий понеділок на Страсному тижні, що перед Великоднем.

Нитки купують у середу в жінки, старшої за вас, до полудня, без решти, в ідеалі — на Страсному тижні: бавовняні, лляні, а ще краще — натуральні вовняні або шовкові, бо це волокна тваринного походження, і білок кератин тримає на собі інформацію міцніше й довше, ніж рослинні волокна.

Вузликів робити не можна. Початок і кінець роботи ховають під стібками. Вузлик означає, що ви на своїй долі його зав'язуєте, і тоді доведеться їх розплутувати.

Колір орнаменту має велике значення. Наші предки знали, що кожна рослина несе свою енергетику. Коричневий, приміром, можна отримати за допомогою багатьох рослин. Коли варять нитки, приміром, у корі дуба, хочуть привнести у шитво енергію довголіття, міцності, здоров'я.

Червоний — це колір енергії, колір-оберіг, тому червоним вишивають для дітей, дорослим вишивають манжети — щоб руки не боліли. Крім того, червоний — це весільний колір, і ним треба вишивати рушник. Жовтий — це колір енергії, сонця, колір святості, Небесного Царства. Синій — протилежність жовтого, колір потойбічного, космосу й води.

Білий — колір Батька, червоний — колір Праматері, і якщо вишити такий рушник, з молитвою, а потім ним подружню пару благословлять батьки, він на все життя стане потужним оберегом для майбутньої родини.

сила, процвітання, лікування, трансформація

магія для тварин, захист фізичних об'єктів

Для захисту вишивали солярні символи, свастику, павутину. Мотив винограду — символ родючості, щастя, міцної численної родини, добробуту. Решітка — космічний символ родючості, де «поле засіяно зоряним насінням», — мотивами 8-кінцевої зірки. Чергування солярних знаків — променистих ромбів (символи Духа, чоловічого начала) і зображень «цариці» (мотив із трьох ромбів як зображення жіночого начала) дають настрій на гармонію життя.

Намовляв воїн сам собі на пояс чи іншу річ. Цей оберіг може й мати намовити для сина, що йде на війну.

«Божі воїни: Михаїле, Гавриїле й Рафаїле,

Іноді мати чи дружина писали захисну молитву й зашивали майбутньому воїнові в головний убір. Текст молитви мені дуже дорогий, навчила мене її моя бабуся:

«На Осіянській горі на Братанській землі,

там стояло дерево. Під тим деревом Матір Божа спала,

вона спала, спочивала, перед трьома образами свій спочинок мала.

Мати моя возлюблена, чи ти спиш, чи не спиш, чи так лежиш?

— Ні, синку мій, хранителю, на увесь світ смотрителю,

— я не сплю, я так лежу, усю твою муку крізь сон бачу.

Як невіри тебе взяли, списом серце пробили,

текли ріки кривавії, земле присвячена, де травиця опадала.

Де сонечко сходить, там Матір Божа ходить,

у тій церкві служби служаться, хоругви читаються, молебень правиться.

Хто жаліє мою муку, нехай візьме Хреста в руку.

Візьміть, і понесіть, і розкажіть — і німому, і сліпому, і глухому!

Хто цей сон буде читати, той не буде на воді потопати, на вогні погоряти,

в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь».

А також цю молитву, написану власноруч у чотирьох примірниках, ховали по чотирьох кутах даху. Щоб дім лишився цілим.